Оснащення школи майбутнього, і технічне теж...

Школа Майбутнього - це школа, де навчатимуться мої діти

Екологічна душа

Екологічна душа… Нове для мене поняття.
Для початку я ознайомився з порадами американського вченого-еколога Г.Т.Міллера молодому поколінню, що працюватиме в ХХІ сторіччі, які вироблені кращим розумом людства й містяться в основних світових релігіях і етичних системах. Проаналізувавши їх і зрозумів, що найважливішим пунктом із шістнадцяти є чотирнадцятий, у якому йде мова про те, що людина у своїх вчинках завжди має керуватись любов`ю до людей і Землі. Дотримуючись цього принципу, люди не дозволять собі робити зло ні людям , ні природі. Я думаю, потрібно мати сміливість відстоювати цей принцип і просто жити.
А думати, що хтось із зовні прийде в майбутнє і покращить екологічне становище українців справа невдячна. Наведу для прикладу результат дослідження, яке проводила наша команда, працюючи в національному благодійному проекті “Добро починається з тебе”, де ми вивчаємо традиції Українців, а саме їхнє ставлення до природи. Перед нами постало питання: “Що, якщо взяти воду із криниці, що поряд із нашим ставом, для першої купелі дитини?”. Ми провели ряд досліджень, щоб довідатись, звідкіля потрапляє вода до нашого ставка і були вражені. Адже туди попадають нечистоти з ферми, органічні та мінеральні речовини з полів, що удобрюються. У ставку миють машини, у воду викидають мертвих тварин. У свою чергу вода із ставу по водних капілярах рухається під землею та живить рослини, плоди яких ми споживаємо, в яких є трупна паличка, про що свідчить лабораторний аналіз води. А поряд криниця! Зрозуміло, що водні потоки під землею змішуються. Жах, якщо цю воду взяти на першу купіль! Мені страшно за вчинки тих людей, які це роблять. Звичайно, я не можу говорити за всю команду, але я впевнено можу сказати, що ніколи не чинитиму подібного, адже зло яке робимо, повертається до його ж автора. Якщо думаєте, що можу зробити я - маленька частинка Усесвіту, то даремно. Перевага в один голос привела Гітлера до влади. Над цим варта задуматись. Я думаю, моє покоління - це люди, які будуть працювати в школі Майбутнього, і не тільки. Кожен має зрозуміти, що так жити далі не можна, лише тоді ми можемо разом щось зробити для майбутнього України – для учнів школи Майбутнього, серед яких будуть наші нащадки. Тільки вибір кожного із нас може врятувати нашу Україну, але дбати про свою екологічну душу мусить кожен, лише тоді в нас буде майбутнє. В іншому випадку майбутнє просто може не настати.

Ситник Ростислав
11 клас, 16 р.
ЗОШ №2 I-IIIст.
м. Борщева

Творчі роботи учнів

Ви спитаєте якою я бачу школу майбутнього? Цікаво,а що ви хочете почути у відповідь від мене, учениці десятого класу? Напевне думаєте, що мені байдуже що буде тут після мене. Можливо комусь і байдуже, та тільки не мені. Після навчання в школі мрію знову туди повернутись,проте вже учителем. Дуже давно зробила цей нелегкий вибір.
Отож дозвольте окреслити школу майбутнього з позиції майбутнього вчителя.
Дуже б хотілось в майбутньому працювати в нормальних умовах, поряд з колегами, які дійсно люблять дітей, і приходять до школи за покликанням, а не відробляти нараховані за класне керівництво та перевірені зошити гроші.
Як стану вчителем у школі майбутнього, нехай і недалекого, буду залучати дітей більше використовувати знання, здобуті людством - Інтернет. Дуже хочеться, щоб я навчала дітей, які дійсно будуть любити предмет, якого я буду їх навчати. Я думаю, що вже починаючи з восьмого класу потрібно вивчати предмети, які потрібні будуть дитині в майбутньому, тоді в учнів буде кращий інтерес до навчання. Дуже б хотілось, щоб у в цій школі учень мав можливість робити вибір як саме навчатись, ходити до школи, чи одержувати дистанційні уроки через Інтернет. А вчителі, в свою чергу, будуть враховувати індивідуальні особливості кожного учня, його вподобання, нахили, здоров’я та душевний стан. І головне, що і вчитель і учень тут будуть щасливими.
Як на мене, це мусить бути школа, де пануватиме повна гармонія в усьому.

Чорна Ольга
10 клас,15 років.
ЗОШ I-III cт. №2
м. Борщів

Найяскравішими завжди є перші асоціації, що виникають від почутого слова, фрази. Тому почну саме з цього.
Вираз «Школа майбутнього» для мене асоціюється з купою новітнього обладнання, де учні працюють за комп’ютерами побудованими виключно на нано-, чи ще якихось технологіях. Всюди багато роботів, що виконують за нас різну роботу. Звичайно ж картина водночас яскрава і перспективна.
Проте це тільки перше враження. Далі йде,так би мовити, переосмислення: хіба можуть якісь технології замінити таку вже звичну і класичну схему навчання?! Для цього потрібно дуже багато часу. Людина створила робота. Вона його розуміє, але ж робот не завжди розуміє нас! Як йому пояснити, що ми на відміну від нього всі такі різні. А куди подіти нашу душу, наші тривоги й дитячі страхи? Хіба робот зможе дати раду нашим клопотам?
Як на мене з людьми повинні працювати люди.
Ніхто не відмінить повсякденних проблем учня, його переживань, першого кохання. Ці всі чинники спонукають нас до розмірковування. Я думаю комп’ютер може замінити людину лише в тій сфері, де не задіяні струни душі людської. Вже зараз, на мою думку, людина відчуває брак спілкування, і ніяка машина не замінить людини. А самотність приведе нас до захворювань.
Я впевнений, що незабаром ми працюватимемо виключно за допомогою сили думки. Уявіть картину класу в момент контрольної роботи: жодного звуку, тільки думки літають по класу! Або ж інший варіант: вчителі автоматично вловлюють думки учнів, така собі телепатія на уроці. Тому, я думаю, у школі майбутнього вчителі залишатимуться душевними людьми, які зможуть допомогти учням у будь-яких справах, а учні і надалі чекатимуть на такі необхідні, чисто людські поради вчителя.

Мероник Андрій 10 клас,15 років.
ЗОШ I-III cт. №2
м. Борщів

Школа майбутнього буде такою, якою ми її будемо бачити у мріях. Я впевнена, що учні, які будуть там навчатись, будуть більш виховані, тому що їх вчитимуть не допускати до себе недобрих думок, а також налаштовуватись на позитив. А добрі думки матеріалізуючись, будуть перетворюватись у добрі вчинки. Тому вчителі будуть мати можливість краще проявити свої творчі можливості, навчаючи культурних та вихованих учнів.
З приводу приміщення, на мою думку, школа майбутнього має бути велика й простора, з окремими кабінетами для усіх предметів, басейном, великим спортзалом, кількома комп’ютерними класами, підключеними до Інтернету, щоб діти могли спілкуватися з своїми однолітками. У школі має бути тренувальний зал, з великим вибором тренажерів, кімната для відпочинку, де б учні могли спілкуватись на перервах, адже комп’ютери не замінять живого спілкування. Поряд зі школою має бути великий стадіон з майданчиками для волейболу і баскетболу під відкритим небом. Це буде школа з великою бібліотекою. Я думаю, учні в школі майбутнього надаватимуть перевагу читанню книг. Дуже б хотілось, щоб велика увага приділялась естетичному вихованню учнів. А музику, гру на музичних інструментах хореографію та образотворче мистецтво потрібно вивчати з першого до останнього класу. Адже людина, що розуміє красу, здатна її оцінити, ніколи не стане злочинцем
.Поліщук Роман
10 клас,16 років.
ЗОШ I-III cт. №2
м. Борщів

Школа-це перший крок у доросле життя, де все не так то просто… Наше дитинство починається з шкільної парти і закінчується останнім дзвіночком, який дає зелене світло у майбутнє. Я не хочу сказати, що мені не цікаво у школі. Та дуже хочеться, щоб ті, хто прийде туди після нас, навчались у іншій школі. Це має бути школа де кількість уроків має бути значно меншою, щоб учням хотілось залишатись там якомога довше , відвідуючи клуби за інтересами, а не поспішати до дому, щоб відпочити. Для тих, хто захоплюється комп’ютерними технологіями, повинні працювати гуртки, які допоможуть кожній дитині відкрити у собі генія. Щодо оснащення, то воно звичайно відіграє важливе значення у школі. Але ніщо не замінить людини, її душевного тепла, посмішки та блиску в очах.
Відомо, що школа-це наш другий дім, і кожен з нас мріє про те, щоб нам там було затишно. Я думаю кожному з нас під силу зробити свою мрію здійсненною. Вже сьогодні ми здатні створити школу своєї мрії. Хіба нам не під силу стати хоч на дещицю добрішим, милосерднішим, співчутливішим до тих, хто поряд з нами. Бо ніхто й ніколи не змінить ні вчителі ні учня, якщо вони не хочуть мінятись самі. Тому, мені здається, не варто покладати надії на час. І чим швидше ми це зрозуміємо, тим ближче до нас омріяна школа - школа майбутнього. А якщо люди не зрозуміють цього, то школи майбутнього може не бути ніколи. У людства може не бути майбутнього. І я думаю нам є над чим подумати.Давайте про це подумаємо разом!
Трибель Тетяна
10 клас,15 років.
ЗОШ I-III cт. №2
м. Борщів